Ihor Kotyk

………………………………………………………….

ВЕСНА

так легко згинається час,

ніби вперше ступа-            

ючи на розмерзлу зем-

лю саду, що не належить нікому,

дістаю це усвідомлення,

як з пластиліну, у пучках мозку який

допіру, пополудні, добре розм’як і дуже вже

залізає за нігті

ввечері проходжу попри себе як попри ки-

нутий серед пустелі плащ-пороховик,

мозок знову покривається інеєм,

щелепи вростають одна в одну

                                         9.03.99

……………………………………………………………….

ІЗ “ЛИСТІВ ДО ДРУЗІВ”

ДО СЕСІЛА ТЕЙЛОРА

Яка мала кімната! Галактики кроків

лунають глухо. Підлога під пальцями.

Скляні стіни. Чорне

дзеркало фортеп’яно.

Намарно питати стéжки. Вона за-

льодовіла на нашій шкірі. Вуха

бачать її. Наші кості з тієї

ж речовини, що й стіни. Наша

кров – вакуум. Кров – вакуум.

                                   7 або 8 серпня ’00

....................................................................................

ДО ЕЛБЕРТА АЙЛЕРА

Чи було твоє життя іншим? Чи було твоє життя без Іншого, що питає? Чув і далі чую крізь стіну тридцяти літ, як у порожній кімнаті крови, переповненій твоїми долонями, і часом, і армійською службою, і долею брата б’єшся в розпуці, раз за разом хапаєшся за неї, як за гілку повітря. З саксофона, із твого охриплого, як від курива, саксофона випадають запитання. То короткі й чіткі, як знаки окличні (чи наголосу знаки на словах, яких нема), то розлогі, з підрядними умови, підрядними умови. Відповіді, які ти знаходиш, не тобі належать. Чи лагідні, заспокійливі, чи виважені, логічні, цинічні, легковажні – ті, які тобі давали; тому щоразу збиваються вони то на контрабас, то на фортеп’яно. Якийсь час вони здавалися тобі рідними. Зрештою прийшло до того, що відтято їх від тебе, як звуки твого саксофона від твого саксофона, як звуки твого саксофона від звуків твого саксофона, як твого саксофона від звуків твого саксофона, як потім тебе самого від твого саксофона і від звуків твого саксофона, котрі ще досі ось лунають, як кроки чи думки в моїй голові, і ти губишся у своєму подиху зостаєшся із запитанням, невеликим, як видовжена крапля (крапка), що проймає тіло, як холодна листопадова вода ньюйоркської East River, що, як піт, чутно – проступає ще тоді крізь невловимий зникаючий пульс

малого барабана

……………………………………………………………………………..

ІЗ ЦИКЛУ «ТЕОРЕМИ»

№ 5

пара дат

подружня пара дат

нерівність дат, як нерівність стáтей

рівність дат, як рівність стáтей

рівність з точністю прямого кута

нерівність довжини площин, на яких зазначено дати

горизонтальна коротша, як перша дата менша

довша вертикальна, встромлена в землю, як друга дата більша

в основі нерівних сторін рівні прямі кути

нерівний плюс

мінус між датами всередині плюса

мінус внутрі, як плюс назовні

мінус вписаний у плюс

друга дата вписана в першу

більша дата вписана в меншу

більша дата як від’ємник від меншої

від’ємне число як результат прожитих років