Mykhas Kobernyk - one poem twice

Вулиця прогинається, як ніс Лобачевського.
Тіні, дерева, дахи, павутина
Перетинаються в крику пташиному.
Голуби згадують Рімана.

Вітер пестує порожні будинки --
Цеглу, покрівлю, балкони і скло.
Я розкладаюсь вщент у крещендо.
Тут мене не було.

Краплі води замерзають, згортаються,
Тішать уяву, обпалюють очі.
Я повернуся до тебе сьогодні.
Я повертаюсь щоночі.




***
This street is curved
- just like some creepy but well-mannered nose

the rooftop
s, tree
s and shadow
s are

all entwined
inside a song.

and then -
the wind is sending condolences
- through the bricks
and through the window stumps
- down deep into forsaken dwelling...

- i'm tumbling...

the last is curdled;
eyes are gouged
in cheer of perdition.

I'm going back...
I'm going back...

(translated by Volodymyr Bilyk)